Один з найстабільніших воротарів Прем'єр-ліги, спортсмен Select Sport Team, Олександр Бандура розповідає про відноcини з бразильцями, футбольну мрію і особливості позиції воротаря.
- Як Ви стали у ворота?
- Я в 3-му класі школи рік займався легкою атлетикою, а в 5-му класі наш шкільний фізрук почав збирати дітей, щоб займатися футболом. Так я і прозаймався до 11 класу. Спочатку я бігав у полі, але мені подобалося стрибати за м’ячем. Потім став у ворота і отримував від цього задоволення та й виходило у мене непогано. Після цього і вирішив перекваліфікуватися у воротаря.
- Хто був Вашим першим тренером і що він вам дав?
- Моїм першим тренером став вчитель фізкультури Володимир Анатолійович Іваненко. Він мене навчив азам футболу та й взагалі вказав не тільки футбольний шлях, а й життєвий. Можна сказати, що зробив з мене людину, наставив на істинний шлях. Він став для мене справжнім наставником, а не просто тренером.
- Як переживаєте пропущені голи?
- Раніше, коли був молодше, дуже сильно переживав. Зараз я вже спокійно до цього ставлюся, тому що немає воротарів, які не пропускають.
- Як Ви готуєтеся до матчів? Чи переглядаєте дії якихось окремих гравців атаки у суперників по наступним матчам?
- В команді завжди проводяться теоретичні завдання і на них нам вказують сильні сторони гравців: хто б'є здалеку, у кого сильний удар, хто в який кут переважно б'є пенальті чи штрафні і т.п.
- Тобто в цьому питанні Ви повністю покладаєтеся на тренерський штаб?
- Ще ми дивимося трансляції матчів чемпіонату України і по ним видно хто що вміє.
- Чи є у Вас якийсь найнезручніший гравець, до манери гри якого не вдається пристосуватися?
- Коли я був молодший і не настільки досвідчений, такі суперники траплялися, а зараз несподіванки іноді трапляються, але загалом в чемпіонаті України я приблизно знаю від кого що можна очікувати.
- А як, наприклад, щодо Марлоса?
- Дуже сильний гравець. У нього м'яч важко забрати, шульга, прибирає під ліву ногу і б'є. Один з найкращих футболістів в Україні.
Фото Романа Породко
- Пропущений гол, за який найбільше соромно?
- Це було, коли я грав за «Сталь», і ми програли «Дніпру» 0:6. Мене після першого тайму замінив «великий тренер». Не хочу називати його прізвище (Володимир Мазяр – прим. авт.). Я тоді віддав пас Селезньову і він забив у порожні ворота.
- А який порятунок запам'ятався на все життя?
- Таких немає. Намагаюся виручати в кожному матчі. Інколи виходить, а іноді – ні.
- Багато хто у грі воротарів звертає увагу на їхню гру руками, забуваючи про важливість роботи ніг, наприклад, правильне відштовхування при стрибках і т.п. Як Ви розвиваєте цей компонент своєї гри?
- Багато що йде від тренера і у нас, до речі, дуже хороший тренер воротарів Тарас Олександрович Гребенюк. Ми з ним додаємо і за ці 1,5 роки я пристойно виріс. Він один з найкращих тренерів воротарів в Україні і приємна людина, я б навіть сказав «золота». Воротар зараз - це універсальний боєць, який взагалі повинен вміти все: грати ногами, ловити, вдало діяти на виходах, страхувати захисників тощо. Футбол не стоїть на місці, а йде вперед. Хорошим командам вже не потрібен воротар, який не вміє грати ногами.
- У Вашій біографії навіть є матч у Вищій лізі чемпіонату України з футзалу за «Сумигаз».
- Насправді я рік грав у футзал і мені навіть контракт пропонували, але я відмовився, бо мені футбол більше подобався. Може, якраз футзалу і завдячую своїй реакції.
- Побутує така думка, що капітаном має бути польовий гравець, а не воротар, бо він діє по всьому полю і має доступ до всіх учасників подій. Що скажете на це?
- Це спірне питання, щоб робити якісь однозначні висновки. Якщо мене зробили капітаном, то значить тренери і керівництво довіряють, може і гравці теж. Та й вік уже не молодий. Заберуть пов'язку - віддам, не буду за неї зубами триматися.
- Ви усю кар'єру провели в Україні. Де б хотілося пограти за кордоном?
- Це моя мрія пограти де-небудь за кордоном. Хотілося б десь в Англії, Іспанії чи Італії. Думаю, що грати в топ-чемпіонаті – це мрія будь-якого футболіста.
- У Вашій кар'єрі є два випадки, коли вдавалося відбити по два пенальті за матч. Ще були якісь подібні неординарні моменти?
- Взагалі я не спеціаліст по відбиттю пенальті, але буває, що в найбільш потрібний момент вистрілить. Стільки вже ігор провів, що запам'ятовуються тільки найбільш яскраві – фінал і півфінал Кубка, протистояння з «Шахтарем», «Динамо», дебютний матч.
- Ви побували на декількох тренувальних зборах національної збірної і навіть були серед кандидатів на участь у чемпіонаті Європи 2012 року, але не зіграли жодного матчу за головну команду. Чи є якесь відчуття недоговореності у цьому питанні?
- Не хочу говорити на цю тему. Мені чомусь здається, що там не все залежало від мене.
- Ви якось казали, що Ваш кумир Едвін ван дер Сар. З плином часу уподобання не змінилися?
- Зараз кумирів собі не шукаю. Воротарі – це така професія, коли ти сьогодні зіграв добре, а завтра помилився, тому що футбол стає більш динамічним і м'ячі краще летять. Щороку якийсь певний воротар видає класний сезон. Припустимо минулий сезон Алісон в «Ромі» чудово відіграв і він мені сподобався. Цього року може злетить зірка когось іншого.
- Що б Ви виділили у грі Алісона?
- Добре грає в лінії, здорово грає ногами, спокійний, впевнений, не психований, врівноважений. Я б сказав, що він збалансований воротар зі своїми сильними сторонами.
- Наскільки успіх воротаря залежить від рукавиць?
- Як кажуть багато тренерів воротарів: «ловлять не рукавиці, а руки». Рукавиці створені для того, щоб м'яч не вислизав. Рукавиці - це 5% успіху при ловлі м'яча, а 95% залежить від людини.
- Майже рік тому Ви обрали для себе модель воротарських рукавиць Select 88 Pro Grip. Як вони себе проявили за цей час?
- Дуже навіть добре, жодного разу не підвели. У них хороше зчеплення з м'ячем і вони зручні, а також мені сподобався яскравий дизайн.
- У складі ФК «Львів» зараз цілих 9 бразильців. Як це позначається на взаєминах у команді?
- По-перше, асистент тренера Батіста нам все перекладає. По-друге, вони потихеньку вчать російську мову. Трошки вже знають і можуть щось сказати. До того ж дехто з них володіє англійською, а її українці у нас в команді знають. Так і спілкуємося. Вже більш-менш притерлися, пізнали ближче один одного, свої можливості і потихеньку всі разом йдемо далі.
- Може Ви їх чогось навчили у вітчизняних реаліях?
- У них тут Батіста як провідник. Він їх швидше чомусь навчить, ніж ми (посміхається).
- Чи правильним є твердження, що з роками воротар стає, як хороше вино?
- Напевно для воротарів воно справедливе. Якщо голкіпер ще й працездатний, з віком не збавляє оберти і працює на рівні з молодими, а також має багатий досвід, то цілком можна порівняти.
- Колись Ви казали, що мрієте грати ледь не до 40 років. Зараз думка не змінилася?
- Тільки нагорі відомо скільки нам відведено футбольного життя. Намагаюся вести здоровий спосіб життя, слідкую за собою, правильно харчуюся, щоб трохи подовжити своє перебування у футболі.
